• +38(097) 657-25-40

Підтримати секцію

Бібліотечні історії для гарного настрою

Короткі історії про бібліотеку, на відміну від сухих фактів, цифр, величезних текстів, сприймаються легко, невимушено, графічно. Образ головного героя – бібліотекаря – поступово стає цілісним, а події, що з ним відбуваються, відображають не повсякденну рутинну роботу, а сенсаційну їх складову. Засобами для досягнення такого ефекту можуть бути: як влучна анотація на книгу, так і спеціально облаштована фотозона; як кілька меседжів про бібліотеку, так і зняте відео про бібліотечні послуги та сервіси. Усі історії об’єднані тематично, локально і композиційно.

Побачення наосліп

А що б ви порадили почитати? Часто непросто визначитись із жанром, тематикою, автором, лише здогадуючись про вподобання читача. Влучна, «інтегруюча» анотація – те, що потрібно.

Побачення наосліп

Вгадування книг за анотаціями-загадками у бібліотеці Житомирського національного агроекологічного університету перетворилося на справжнє змагання в обізнаності та дотепності. Студенти обирали книги не за назвами, а за смішними анотаціями на обкладинках. Анотації дивували, веселили, часом бентежили.

«Книга про те, що чоловіків можна міняти, як рукавички, та про чоловіків, що виймають з тіла душу» – це виявився роман Марії Матіос «Чотири пори життя»; за анотацією про те, «Як правильно вимовляти власне прізвище: поради логопедів-практиків», ховалась п’єса Миколи Куліша «Мина Мазайло»; а під анотацією «Дім у Житомирі, у якому довго не затримуються чоловіки»­– роман-балада «Дім на горі» Валерія Шевчука.

Кожна книга була обгорнена як подарунок з невеликим бантом збоку: вишукано і незвично. До того ж, можна було зробити фото з такою книгою у спеціально облаштованій фотозоні.

Побачення як один з нетрадиційних методів популяризації читання та просування книги було сприйняте невимушено, привернуло увагу і викликало неабиякий інтерес.

Жінка з валізою

Ця жінка – витончена, граціозна, цікава, освічена, успішна, загадкова, непередбачувана. Вона щодня приходить на роботу з чорною валізою…

Жінка з валізою1

У Житомирі бібліотекарі агроекологічного університету, перші в Україні, апробували і застосовують технологію штрихового кодування бібліотечного фонду. Як в супермаркетах кожний товар отримує штриховий код, так в бібліотеці – кожна книга.

На відміну від традиційних технологій наклеювання етикеток зі штрих-кодом, використовується ручний краплеструменевий принтер ANSER U2-Mobile.

Усю технологію штрихового кодування бібліотекарі представили у короткому сенсаційному відео про жінку з валізою https://www.youtube.com/watch?v=_uMhuUChizU, показавши образ незаангажованого, компетентного, сучасного бібліотекаря – знавця своєї справи.

Light story

Побачення у книгосховищі бібліотеки з ліхтариком і цілою зйомочною групою – подія далеко не буденна…

Light story1

Ідея провести навчання з техніки фрізлайт виникла спонтанно. Темрява, фотоапарат, штатив та джерело світла – це все, що потрібно для створення малюнка світлом.

Свої історії молоді люди залюбки малювали ліхтариком у темноті «бібліотечних джунглів». Фото народжувалися дивовижними, дихали неповторністю, загадковістю та майстерністю.

Історія однієї закоханої пари – це була низка знімків – показала ейфорію першого побачення… і неминучість життєвих буднів; історія дівчини з книгою, сторінки якої випромінюють надзвичайне світло, – силу науки та розуму; історія однієї душі, що з часів війни… і дотепер живе у книгосховищі, – давно забуті легенди про бібліотеку.

Незвична студентська фотовиставка стала одним із поштовхів для створення інтерактивного бібліопростору, де головне – це ідея, яку тобі допоможуть втілити в життя.

Хата-читальня

«Там лакомини разні їли, буханчики пшеничні білі, кислиці, ягоди, коржі і всякі різні витребеньки...» (Енеїда).

Влаштувати благодійний ярмарок, щоб зібрати кошти для поранених житомирських військовослужбовців, вирішити одноголосно.  Облаштували невеликий торговий майданчик, сцену, зону для гостей.

Українські страви, овочеві та фруктові композиції, солодощі, вишивки, різні плетені вироби готували власноруч як викладачі, так і студенти.

Затишним місцем у ботанічному саду стала хата-читальня. Бібліотекарі приготували не лише солодощі та гарячий чай, а й надали можливість у зручному кріслі почитати книгу, спробувати справжнього поліського узвару та відчути себе частинкою великої бібліотечної родини...

Всевидяче око

Щасливий той, хто бачить зорі навіть у буденних калюжах життя.

Всевидяче око1

У Житомирському агроекологічному університеті найактивніші депозитори та автори отримують подяки «за вагомий особистий внесок у наповнення репозитарію…», науковці – за найвищий індекс Гірша. Започаткуванню доброї традиції завдячують бібліотеці, яка «пильно» слідкує за рейтингом університету у науковому світі.

За кожним бібліотекарем закріплені науковці певного факультету чи кафедри. Індивідуальні консультації і семінари-практикуми з науково-педагогічними працівниками увійшли у буденне бібліотечне життя.

Відтепер стало модним мірятися своїм індексом Гірша з колегами, друкуватись у журналах з високим імпакт-фактором, цитувати один одного і товаришувати з бібліотекарями…

Насправді всі ці історії про успіхи й досягнення, буденне життя і сенсаційні події варто розповідати, писати про це, знімати відео. Короткі історії створюють саме той образ бібліотекаря, який відповідає дійсності, – компетентний, практичний, креативний.

Ірина Гейзе, методист наукової бібліотеки Житомирського національного агроекологічного університету

Переглянуто 589